Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 904/4612/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача,суддів:Демидової А.М., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 рокута рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 рокуу справі№ 904/4612/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"простягнення суми недостачі у розмірі 43 193,62 грн.за участю представників:

позивача - Левченко О.В. - дов. № 223-4016 від 22.04.2011 року

відповідача - не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Нікопольский завод феросплавів" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовом про стягнення вартості недостачі в сумі 43 193,62 грн., виявленої у вагонах №№59673285, 55095145 та 60495413.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 року у справі № 904/4612/16 (суддя Новікова Р.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 року (у складі колегії суддів: головуючого Кузнецової І.Л., суддів Сизько І.А., Іванова О.Г.), позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольский завод феросплавів" 43 193,62 грн. суми вартості недостачі.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, оскільки згідно статті 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до статті 134 Статуту з дня встановлення обставин, що спричинили подання позову. Вантажоодержувач може захистити своє право або шляхом пред'явлення претензії або звернутися з позовом до суду в межах шестимісячного строку, встановленого Статутом, в той час як положення частин 2, 3 статті 315 Господарського кодексу України можуть бути застосовані лише у випадку, якщо зверненню до суду з позовною заявою передувало звернення позивача з претензією.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Нікопольский завод феросплавів" просило залишити без змін судові акти господарських судів попередніх інстанцій, які винесені з дотриманням норм чинного законодавства та наданням правильної оцінки доказам у справі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача і представника позивача, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статей 307, 314 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Аналогічні приписи містяться у статті 924 Цивільного кодексу України, згідно якої перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Також у статтях 31, 110, 114, 129 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість. Обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; при видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, зокрема, руди марганцевої норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що зі станції відправлення Іллічівськ - поромна Південної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллічевський Морський Рибний Порт" здійснено відправлення вагонів №№ 59673285, 55095145 та 60495413 на станцію Нікополь Придніпровської залізниці з марганцевою карбонатною рудою згідно залізничної накладної № 42262584 від 17.06.2015 року, одержувач - Публічне акціонерне товариство "Нікопольский завод феросплавів". На станції Тимково Одеської залізниці складені комерційні акти АА№055319/49/148 від 19.06.2015 року, АА № 055320/50/149 від 19.06.2015 року та АА№055323/53/151 від 23.06.2015 року.

Відповідно до розділу "Д" комерційного акта АА № 055319/49/148 від 19.06.2015 року на підставі акта загальної форми № 931 від 18.06.2015 року станцією Тимково Одеської залізниці здійснено комісійне переважування вагону № 59673285 на справних 150 тонних статичних вагах, внаслідок чого виявлено, що фактично у вагоні № 59673285 виявлена маса брутто 82 800 кг, тара з документа 23 550 кг, нетто 59 250 кг, що менше маси, зазначеної у документі на 8 750 кг. Також зазначено, що у дійсності навантаження нижче рівня бортів на 1200 мм. Поверхня вантажу маркована, з лівого боку по ходу на 3-4 вивантажувальними люками наявне поглиблення, довжиною 4 100 мм, шириною 1 700 мм, глибиною до підлоги вагону, у місті поглиблення маркування відсутнє. З лівого боку по ходу потягу відкриті 3 та 4 вивантажувальні люка, на кришках люків наявні частини вантажу. Запірні пристрої люків цілі в справному стані. Вагон глуходверний, інші люки закриті щільно, теча вантажу на момент огляду відсутня.

Відповідно до розділу "Д" комерційного акта АА № 055320/50/149 від 19.06.2015 року на підставі актів загальної форми № 930 від 18.06.2015 року та № 944 від 19.06.2015 року станцією Тимково Одеської залізниці здійснено комісійне переважування вагону №60495413 на справних 150 тонних статичних вагах, внаслідок чого виявлено, що фактично у вагоні №60495413 виявлена маса брутто 83 000 кг, тара з документу 23 900 кг, нетто 59 100 кг, що менше маси, ніж зазначено у документі на 8 900 кг. Також зазначено, що у дійсності навантаження нижче рівня бортів на 1 000 мм. Поверхня вантажу маркована, з лівого боку по ходу на 4-5 вивантажувальними люками наявне поглиблення, довжиною 4 000 мм, шириною 1700 мм, глибиною до підлоги вагону, у місті поглиблення маркування відсутнє. З лівого боку по ходу потягу відкриті 3 та 4 вивантажувальні люка, на кришках люків наявні частини вантажу. Запірні пристрої люків цілі в справному стані. Вагон глуходверний, інші люки закриті щільно, теча вантажу на момент огляду відсутня.

Відповідно до розділу "Д" комерційного акта АА № 055323/53/151 від 23.06.2015 року на підставі акта загальної форми №170ДН-3 від 21.06.2015 року станцією Тимково Одеської залізниці здійснено комісійне переважування вагону № 55095145 на справних 150 тонних статичних вагах, внаслідок чого виявлено, що фактично у вагоні № 55095145 виявлена маса брутто 87 180 кг, тара з документу 22 700 кг, нетто 64 480 кг, що менше маси ніж зазначено у документі на 3 520 кг. Також зазначено, що у дійсності навантаження нижче рівня бортів на 1100 мм., зібрана розсип вантажу руди марганцевої завантажена в місця поглиблень, навантаження розрівняно. На станції Тимково Одеської залізниці вантаж додатково маркований вапном, вагон глуходверний, люки закриті щільно.

Відтак, згідно вищеперелічених комерційних актів АА № 055319/49/148 від 19.06.2015року, АА № 055320/50/149 від 19.06.2015 року та АА № 055323/53/151 від 23.06.2015 року загальна недостача склала 20 900 кг, внаслідок чого за розрахунком позивача вартість недостачі склала 43 193,62 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та дійшов правильного висновку про обов'язок Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" сплатити Публічному акціонерному товариству "Нікопольский завод феросплавів" вартість недостачі у заявленому розмірі, дослідивши, при цьому, обставини дотримання позивачем строку позовної давності під час звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Виходячи з приписів цієї норми, та, зНачало формы

огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту порушення відповідачем обов'язку щодо доставки позивачу повної маси завантаженої руди, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, якими задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Нікопольский завод феросплавів" про притягнення відповідача до відповідальності за вагову недостачу марганцевої карбонатної руди мілкої фракції.

Водночас, господарськими судами попередніх інстанцій правильно відхилено клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Так, в силу статті 925 Цивільного кодесу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

В той же час у статті 136 Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і шестимісячний строк для пред'явлення претензії.

Згідно статті 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Крім того, в пунктах 4.7, 4.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 року роз'яснено, що: "У визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 Господарського кодексу України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.".

Враховуючи звернення позивача до господарського суду Дніпропетровської області з даним позовом 01.06.2016 року, тому, в силу приписів частини 4 статті 315 Господарського кодексу України, строк позовної давності у даній справі позивачем не пропущений, так як його початком є день закінчення строку, встановленого для відповіді на претензію.

З даними висновками господарських судів попередніх інстанцій повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим обставинам та вимогам закону.

Відтак, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності обов'язку відповідача оплатити позивачу вартість недостачі зважаючи на пропуск позивачем строку позовної давності та неправильне застосування судами положень статті 315 Господарського кодексу України відхиляються судовою колегією касаційної інстанції, оскільки зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків місцевого й апеляційного господарських судів.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 року у справі № 904/4612/16 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіА.М. Демидова О.О. Євсіков